Анна Багряна: "Сонце, яке висушує сльози і дарує надію..."

Анна Багряна: “Сонце, яке висушує сльози і дарує надію…”

Анна Багряна: “Сонце, яке висушує сльози і дарує надію…”

Анна Багряна: "Сонце, яке висушує сльози і дарує надію..."Коли я у вересні їхала із України в Болгарію, прихопила з собою книжку Таня П’янкова (П’янкова Таня) “Сонце в подолку”. І ось нарешті (звільнившись від чергового перекладу) знайшла час, щоб прочитати її. Вражена, приємно вражена. Бо роман, справді, потужний. І енергетично, і стилістично, і за сюжетом, і за змістовим наповненням. Багата, колоритна мова, глибокий психологізм, містичні сюжетні перипетії, які буквально приковують тебе до тексту – навіть тоді, коли на якийсь час мусиш відкласти читання, не можеш “вийти з роману”. Тут є і пристрасть, і прокляття. І смерть, і життя після смерті. Тут є Циганський пагорб. І Божий пагорб. Земне і небесне. Зрада і вірність. Надія і зневіра. Любов і ненависть. Але найголовніше – тут є багато-багато Сонця. І Сонце – як Любов. Ота, справжня, тепла, світла, безмежна Любов, спроможна очистити людські душі від найтяжчих земних гріхів. Тому, попри всю трагічність доль героїв, із роману щедро струменить світло. Це те сонце, яке гріє, але не палить. Сонце, яке висушує сльози і дарує надію… Таню, дуже дякую тобі за цей роман! А тим, хто ще не читав – дуже раджу! Звертайтеся до авторки або в Літературна агенція “Зілля” – купуйте книжку, читайте! Не пошкодуєте!

Анна Багряна, Болгарія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: